«Подорож ― це шанс навчитись чогось нового»

Туризм нині переживає нові зміни у поглядах і переоцінку власних можливостей. Якщо раніше подорожувати могли тільки заможні, то потім туристичні послуги стали доступними для більшого кола людей. Залишалося нагальним питання вартості цих самих послуг. Думка про організацію поїздки багатьох вводить у стресовий стан через уявні цифри на витрати, які ясно постають перед очима. І через це омріяна подорож до обраного куточка світу може ще довго залишатись на поличці мрій під шаром пилу.

Молодий українець Макс Заселян ламає стереотипи і доводить світові, що подорож за океан можна здійснити майже безкоштовно.

― Макс, як з’явилася ідея почати подорожувати без грошей? Це був експеримент, ти побився об заклад чи це твоя заповітна мрія?
― Нічого особливого в моєму житті не трапилось. Усе почалося, мабуть, відразу з мого народження: мій батько військовий, і ми багато переїздили з місця на місце. Була перша маленька подорож Україною, потім друга, третя і так далі… Я зрозумів, що це моє і що без подорожей я не можу жити. У світі багато цікавого, і я це все хочу побачити на власні очі!
У дорослому віці почалися поїздки за кордон. Перша мандрівка була із великою компанією. Після чого я зрозумів, що мені в подорожі просто необхідно все організовувати самому і ні під кого не підлаштовуватись. Маршрут, яким ми прямували, мені не прийшовся до душі. Маю досвід і стандартної поїздки від туристичної компанії. Це точно не моє, хоча я можу зрозуміти, чому люди так подорожують. Якщо немає часу і бажання організовувати свою подорож, то простіше заплатити. Проте я зрозумів, що це не мій варіант. Для мене подорож ― це певна мікроперевірка себе на міцність, вихід із зони комфорту і шанс навчитись чомусь новому. У цьому сенс подорожей особисто для мене.

― Фінансове питання: твій підхід вибраний для того, щоб довести світу, що це можливо, чи з прагматичних міркувань?
― У мене траплялися різні подорожі, зі своїми цілями, терміном і бюджетом. Був період, коли я довго працював у сфері реклами копірайтером у досить великому агентстві. Тож фінансові можливості в мене були, адже я отримував зарплату. Однак я вже тоді подорожував, витрачаючи мінімум грошей. Причина проста: мені для комфортного існування не потрібно багато. Достатньо, коли мені не холодно і не капає на голову дощ. Але якщо є дощовик, то й дощ не проблема. Ще дещо з важливих моментів ― сон і їжа. Тож в мене досить скромні потреби, до того ж мені подобається ілюструвати свою ідею власним досвідом.

― Плануєш поїздки спонтанно чи заздалегідь готуєшся?
― Практично завжди виходить спонтанно. Наприклад, одна з моїх останніх подорожей сталася, коли я спланував поїздку на Кіпр. Та й цей задум народився через те, що я натрапив в Інтернеті на авіаквитки з привабливими цінами і дізнався про досить просту процедуру отримання візи до цієї країни. Але все ж таки в останній момент я змінив курс на Штати. За тиждень підготував усі документи, отримав візу, купив квиток в один бік і, не шукаючи ніякої інформації про країну та житло, вилетів. Так у мене відбувається завжди: я купую квиток, оформлюю візу і в останній день збираю рюкзак.

― Перед поїздкою вивчаєш інформацію, відгуки на тревел-сайтах типу Tripadvisor?
― Принципово не відвідую подібні ресурси і не збираю інформацію попередньо. Я наперед нічого не очікую, щоб потім не розчаруватися. Просто мандрую по новій землі і дивуюсь усьому: «Вау, це класно!».

― Усе ж таки мають бути якісь гроші на той же квиток… Якщо зібрався кудись, але грошей на квиток немає, ― ти позичиш гроші у друзів, знайдеш підзаробіток або відкладеш подорож на пізніше?
― Точно не буду ні в кого позичати. Я зроблю все, щоб вкластися у той мінімум, який маю. Тобто переберу знову всі можливі варіанти, щоб нічого не переплатити і щоб мені вистачило цих грошей. Або відкладу ненадовго поїздку, підзароблю і потім поїду. Крім того, під час подорожі теж є можливість підзаробити. Так, подорожуючи Штатами, мені вдалося попрацювати аж на 5-ти різних роботах: помічником офіціанта, вантажником, посудомийником, я мив вікна та працював столяром. Робота «приходила» по-різному: якусь роботу мені знаходили мої знайомі, щось знаходив сам. Я розмовляв з людьми на вулицях, які підказували про можливість заробітку.

― Поїхати за кордон без грошей не кожен наважиться. Без якої риси свого характеру ти не зміг би реалізувати свої поїздки?
― Це, безумовно, комунікабельність і відкритість до світу! Є різні типи людей. Є такі, до яких звертаєшся, а вони від тебе шарахаються, ― з ними вже не хочеться особливо комунікувати. Та я відкритий. До мене звертаються ― я відкриваюся у відповідь, незважаючи на те, що за людина стоїть переді мною. У мене немає жодних бар’єрів у спілкуванні. І це допомагає мені знаходити все, що мені потрібно в дорозі. се (прим. ред.: відкритий до світу), одним словом.

― У поїздках орієнтуєшся в першу чергу на логіку чи на інтуїцію?
― Переважно опираюся на інтуїцію, і вона мене не підводить. Траплялися різні ситуації. Так, одного разу ми потрапили в Детройт (місто на півночі США, що має репутацію одного з найбільш криміногенних у країні). У місті проживає мало білих, тож ми з другом відразу впадали в очі. Крім того, наявність автівки, камери та MacBook робили нас ласою здобиччю, адже серед мешканців спостерігається високий рівень безробіття і панує повальна бідність. Однак, на наше щастя, усе закінчилося добре.

― Без чого не зміг би обійтися в дорозі, що обов’язково береш з собою?
― Без зарядки для зовнішніх девайсів. Я постійно користуюся інтерактивними картами, камерою та іншими приладами. Ще одна дуже важлива річ під час подорожі ― це зручне взуття. Без цього далеко не зайдеш! (З посмішкою.)

― Де і як купуєш квитки?
― Після того як я придумав собі напрямок або місце, куди я хочу потрапити, я детально вивчаю та порівнюю інформацію з різних агрегаторів квитків типу Kayak, Skyscanner та інших. Розглядаю також різні варіанти найближчих до мого місця призначення аеропортів. Це можуть бути міста або просто непопулярні віддалені аеропорти. Однак у цьому випадку потрібно врахувати ще вартість дороги від такого віддаленого аеропорту до місця призначення. Іноді це вартує того, а іноді додаткові витрати перекривають вигоду від дешевшого авіаквитка. Далі задаю гнучкий пошук на ±3 дати, що дає можливість також знайти найдешевші варіанти. Вибираю найкращий, після цього заходжу безпосередньо на сайт авіакомпанії та купую квиток без комісії. Такий мій секрет. (З посмішкою.)

― Що ти робиш під час перельоту: читаєш, спиш, розмовляєш із сусідами?
― Іноді читаю, але найчастіше слухаю музику і сплю. Навушники з улюбленою музикою взагалі майже ніколи не знімаю.

― Чи надихають тебе якісь відомі мандрівники?
― Ні, в мене немає кумирів. Я вже давно перестав читати книжки когось, хто б писав про свої подорожі, бо мені це вже не потрібно. Усе, про що можна було дізнатись із зовнішніх інформаційних ресурсів та від інших людей, я вже отримав і багато чого реалізував. Мене не потрібно надихати на подорожі, тому що я сам себе надихаю. Мене спонукають до дії мої реалізовані проекти, блоги, відео з моїх же подорожей. Коли я передивляюсь їх, то розумію, що можу зробити краще. Ось це вже було, а що далі, що ще я можу зробити? Тож я збираю рюкзак та їду далі.