Світло в океані, або життя наглядача маяка

В ексклюзивному інтерв’ю Френсіс Логрей, вартовий маяків у шостому поколінні, розповів про часи, коли він вказував шлях кораблям, не маючи жодного права на помилкуЦілих дванадцять років важкої праці та безліч цікавих історій — ось що залишилося на пам’ять про ці часи

За його плечима шість літ на Мю-Айленд, три на затоці Белфаст, що на сході Ірландії, й стільки ж на мисі Старої голови Кінсейла, графство Корк, Ірландія. Наразі Логрей керує командою працівників відомої мережі американських супермаркетів Whole Foods.

Для чого потрібні маяки?

Маяки були і є важливими для мореплавства, особливо вночі. Кожен маяк має унікальний світловий код, що допомагає корабельникам орієнтуватися на морі. Упродовж дня кольорова схема кожного маяка змінюється, аби їх можна було легко відрізнити один від одного. Ходити морем без світла маяка та протитуманних сигналів небезпечно.

Розкажіть, як ви вартували?

Графік роботи на маяку складався з 28 робочих днів, потім були 28 днів відпочинку. На маяку працювало шестеро осіб: троє на службі, і троє підміняли.

Процес будували позмінно: чотири години роботи після кожних восьми годин відпочинку. Дисципліна була суворою, подібною до служби на флоті. Окрім технічного обслуговування генераторів і будівель, ми також по черзі прибирали, готували їжу та піклувалися про бездоганний лад. Ми не мали жодних вихідних.

Опишіть свій робочий день

Протягом дня ми піклувалися про маяк, очищували та підтримували у робочому стані лінзу, вежі та будівлі. Щогодини слідкували за погодою та звітували до метеорологічного відділення. Ми також були береговою охороною й уважно стежили, аби кораблі та невеликі човни були у безпеці. Уночі ми відстежували сигнали лиха та будь-яку незвичну діяльність, яка може призвести до того, що корабель чи човен опиниться на мілині або потрапить у біду. Більшість станцій мали туманний сигнал, і коли видимість знижувалася до п’яти кілометрів, ми вмикали туманні двигуни. Гучний сигнал від рупору поширювався морем і повідомляв морякам про їхнє розташування на воді під час туману чи негоди.

Чи мали ви вільний час?

Життя вартового маяка було простим, але різноманітним. Вільного часу було багато, тому ми займалися ремеслами, навіть живописом. Створення моделей човнів і кораблів у пляшках, читання — це прекрасні способи проведення дозвілля. На деяких станціях були городи та домашні тварини, тому ми мали свіжі продукти та яйця.

Коли ви були вартовим маяка, ви припускалися помилок?

Я ніколи не помилявся. Ми всі розуміли важливість нашої роботи і знали, що від нас залежить життя людей. Наші очі були натреновані вишукувати відхилення від норми. На більшості маяків була кімната для спостереження, звідки можна було оглядати корабельні шляхи, навколишні острови або височини.

Як ви підтримували зв’язок із родиною та друзями?

Раніше ми спілкувалися короткохвильовим радіо. Сім’ї вартових налаштовувалися на певну радіохвилю у домовлений час доби і слухали, як проходить день вартового. Якщо маяк був розташований біля берега, сім’ї спілкувалися з вартовими за допомогою семафору, один раз на тиждень. Листи були дуже важливими, і зазвичай ми отримували листи кожні два тижні, коли наступний вартовий повертався на службу після відпочинку.

view of the Chateau d’If from the sea

Які у вас стосунки з морем?

Я відчуваю потужний зв’язок із морем. Обидва мої дідусі у молодості були мореплавцями, і я дитиною часто ходив у море із батьком, коли той полював на лобстерів і крабів. Я люблю море. Поважаю його лють і спокій, і воно завжди буде зі мною.

Єдиний спосіб зігрітися це…

Ми підтримували тепло по-різному. Спочатку використовувати вугілля, а пізніше перейшли на масляні обігрівачі. Нам доводилося вирушати на обхід під час шторму та проводити ночі на вахті у світловій башті. Ми вдягалися дуже тепло, бо часто надворі було холодно, вирували шквальні вітри та здіймалися високі хвилі, що розбивалися об маяк.

Які були вимоги до професії?

У часи, коли маяки не було автоматизовано, більшість вартових отримували професію у спадок. Інші охочі працювати на маяку, приходили із рибацьких поселень або просто були закоханими у море. Аби стати вартовим маяка, потрібно було навчатися працювати зі світлом та лінзами протягом трьох місяців. Після вишколу майбутній вартовий ставав молодшим помічником і мав подорожувати від станції до станції, за необхідності підміняючи хворих вартових або допомагаючи там, де була така потреба. Коли з’являлася постійна позиція на маяку, вартового призначали на термін від 3 до 5 років. Обирати місце роботи було неможливо.

 Розкажіть про свою нову роботу

Маяки стали автоматичними, тож ми мали прийняти те, що наша професія застаріла, і рухатися далі. В епоху комп’ютерів люди стали непотрібними на маяках, бо більшість кораблів оснащено навігаційними системами, які автоматично планують їхню подорож.

Я звільнився і навчився кухарству у «Баллімоло Хаус» у Корку (Ірландія). Пізніше я емігрував до Америки, і коли жив у Сан-Франциско, зацікавився сирами, ковбасними виробами та винами. Я знайшов роботу у супермаркеті Whole Foods і побудував нову кар’єру. За 17 років, які працював у Whole Foods, мав змогу пожити у різних куточках Америки. 2005 року я перевівся до їхньої філії у Лондоні (Велика Британія). Наразі керую відділом делікатесів, вина, пива та горілчаних напоїв у західному Лондоні.

Що ви цінували найбільше у своїй роботі на маяку?

Робота вартовим маяка змінила моє ставлення до життя. Я знаходжу час, аби не хвилюватися через дрібниці, любити життя та бачити вражаючу красу природи на морі. Я вдячний за те, що мав змогу провести частину свого життя працюючи у віддалених куточках світу. Я ціную красу та природу нашого світу і вдячний, що побачив на власні очі дива, недоступні більшості людей.

Брала інтерв’ю: Марія Кухтєй

Читати також:  Мистецтво впливати на реальність

a!